Сьогодні в Деренковецькій гімназії ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять нашого земляка, Захисника України — молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Малюка. У річницю його загибелі учні й педагоги об’єдналися в тиші та вдячності — за мужність, за силу, за те, що він віддав найдорожче заради нас і заради України. Олександр Малюк народився 13 квітня 1989 року у нашому селі. Колись він навчав дітей у стінах нашої школи — учив працювати руками, зміцнювати характер і не здаватися. А у травні 2022 року, коли країна потребувала сміливих сердець, він став до лав Збройних Сил України. Служив головним сержантом 3 аеромобільного взводу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, боронив Донеччину, стояв там, де найтяжче. 3 грудня 2022 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання поблизу Мар’їнки. Він повернувся додому — але вже назавжди. У рідному селі знайшов свій спочинок, а на фасаді гімназії сьогодні нагадує про нього меморіальна дошка. Ми знову схилили голови й поклали квіти — з болем, але й з безмежною вдячністю. Бо такі, як Олександр, — це наші небесні вартові. Це люди, які зробили більше, ніж може вмістити людське слово. Вічна пам’ять і слава Олександру Малюку. Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях, у нашій свободі, у кожному дні, який ми маємо завдяки їм.
12:24 03.12.2025
